Про себе

Психологією я зацікавилася завдяки лекціям з філософії. Ще на 2-му курсі навчання на факультеті іноземних мов нам прочитали цікавий курс лекцій з філософії, яким я певний час захоплювалася, поки не відкрила для себе роботи З.Фрейда. Вони перевернули моє розуміння себе, людей і навколишнього світу, простіше кажучи, відкрили мені двері у світ науки психології. І досі для мене є незаперечним той факт, що вплив З. Фрейда на становлення справжньої психології досить ґрунтовне та вірогідне. Однак вже тоді, коли багато читала Фрейда, я збагнула, що цих знань мені стає замало. Я вирішила вступити на факультет психології до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, щоб стати більш обізнаною та ознайомитися з теоріями особистостей інших великих психологів. Упродовж навчання у ВНЗ прийшло усвідомлення, що психологія не просто захоплення, ця наука мені дійсно цікава, і, крім того, я хочу жити нею, я хочу допомагати людям. Наприкінці 1-го курсу я відчула, що тепер мені потрібна практика, і почала відвідувати «Майстер-школу клієнт-центрованої психотерапії К. Роджерса», де лекції читали виключно практикуючі психотерапевти різних напрямків, а практика відпрацьовувалася в динамічних групах.

Однак переді мною з’явився інший перепон: після отримання базової освіти за фахом та здобуття практичних навичок, я маю право бути лише психологом-консультантом? Тобто по-справжньому допомогти пацієнтам я не можу, а замість цього тільки вислухати їх і навчити знаходити виходи з кризових ситуацій, повірити в свої сили. Саме слово «консультування» нагадує профілактику, проте в жодному разі не лікування. Виходить, психотерапевтом я могла стати тільки за наявності медичної освіти.

Я обрала Інститут психотерапії і клінічної психології (м. Москва) не тільки тому, що в Україні немає подібного, але і тому, що тут я зустріла дійсно якісну освіту, професіональних викладачів і настільки важливий для мене аспект — широку та пізнавальну клінічну практику.

Ось вже 12 років я практикую індивідуальну психотерапію, є провідною тренінгів та психотерапевтичних груп. Безумовно, є низка напрямків психотерапії, котрим я надаю перевагу в роботі. До них належать: Клієнт-центрована психотерапія, тілесно-орієнтована психотерапія, арт-терапія, символдрама, гештальт-терапія, НЛП, Еріксонівський гіпноз. Проте кожна людина — індивідуальність, і підлаштовувати її під техніки, я вважаю, вкрай недолучно. Тому в практиці я орієнтуюся виключно на клієнта, його особисту проблематику. Я переконана, що кожну людину потрібно приймати такою, якою вона є, з усіма «мінусами» і «плюсами». Адже всі ми народжуємося спочатку добрими та гарними, а то, «Що відбувається з нами в подальшому житті?», «Чому?», «За що?», «Як з цим жити?» і «Як це виправити?» – питання, на які ми будемо шукати відповіді.